16 - 17.05.2022 Священники звершили відспівування військових Печать

16 та 17 травня у храмі Всіх святих міста Миколаєва клірик храму протоієрей Андрій Чиженко здійснив відспівування загиблих воїнів 79-ї окремої десантно-штуромової бригади Дмитра Брусова та Юрія Зарицького. Царство Небесне рабам Божим новопреставленним воїнам Дмитру та Юрію. Вічна їм пам'ять.







01
01
02
02


17 травня в селі Михайлівка Казанківського округу звершили чин похорону військовослужбовця Андрія Черней, який загинув в Донецькій області внаслідок бойових дій.

Чин похорону звершив благочинний Казанківського благочиння митрофорний протоієрей Сергій Михалко в співслужінні настоятеля приходу ієрея Олександра Беднарука.

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким покійного. Царство небесне і вічна пам'ять!

01
01
02
02
03
03
04
04




Про святих воїнів князів Бориса і Гліба

Святі благовірні князі-страстотерпці Борис і Гліб (у святому Хрещенні – Роман і Давид) – перші святі землі нашої, канонізовані як нашою, так і Константинопольською Церквою. Вони були молодшими синами святого рівноапостольного князя Володимира (+15 липня 1015). Народившись незадовго до Хрещення Русі, святі брати були виховані в християнському благочесті. Старший з братів – Борис отримав гарну освіту. Він любив читати Святе Письмо, твори святих отців і особливо житія святих. Під їх впливом святий Борис набрав гаряче бажання наслідувати подвигу угодників Божих і часто молився, щоб Господь удостоїв його такої честі.

Святий Гліб з раннього дитинства виховувався разом з братом і поділяв його прагнення присвятити життя виключно служінню Богу. Обидва брати відрізнялися милосердям і сердечною добротою, наслідуючи приклад святого рівноапостольного великого князя Володимира, милостивого і чуйного до бідних, хворих, знедолених.

Згідно з волею батька Борис був князем у Ростові, а Гліб - у Муромі.





Ще за життя батька святий Борис отримав у спадок Ростов. Керуючи своїм князівством, він проявив мудрість і лагідність, піклуючись перш за все про насадження Православної віри і затвердження благочестивого способу життя серед підданих. Молодий князь прославився також як хоробрий і вправний воїн. Незадовго до своєї смерті великий князь Володимир закликав Бориса до Києва і направив його з військом проти печенігів. Коли сталась смерть рівноапостольного князя Володимира, старший син його Святополк, який був на той час у Києві, оголосив себе великим князем Київським. Святий Борис в цей час повертався з походу, так і не зустрівши печенігів, ймовірно, вони злякалися його і пішли в степи. Дізнавшись про смерть батька, він сильно засмутився. Дружина умовляла його піти до Києва і зайняти великокняжий престол, але святий князь Борис, не бажаючи міжусобної чвари, розпустив своє військо: «Не підніму руки на брата свого, та ще на старшого мене, якого мені слід вважати за батька!». Святий князь Гліб також відмовився воювати проти старшого брата.

У чому ж полягав подвиг святих благовірних князів Бориса і Гліба?

«Річ у тім, браття, – зауважує преподобний Нестор Літописець, – як висока покірність старшому братові? Якби вони спротивились, то навряд чи б спромоглися такого дару від Бога. Багато нині юних князів, хто не кориться старшим і за опір їм бувають вбитими. Але вони не уподібнюються благодаті, якій удостоїлися ці святі».

Благовірні князі-страстотерпці не захотіли підняти руку на брата.





Мініатюри із Сільвестрівського збірника (XIV ст.) 1. Борис і Гліб удостоюються Іісусом Христом мученицьких вінців 2. Борис йде на печенігів



Чудеса, явлені святими Борисом та Глібом

«З того часу, – пише літописець, – затихла на Русі крамола». Кров, пролита святими братами задля запобігання міжусобних чвар, стала тим благодатним насінням, яке зміцнювало єдність Русі. Благовірні князі-страстотерпці не тільки прославлені від Бога даром зцілень, але вони – особливі покровителі, захисники нашої землі. Відомо багато випадків їх явлень у важкі часи. Шанування святих Бориса і Гліба почалося дуже рано, незабаром після їх смерті. Служба святим була складена митрополитом Київським Іоанном I (1008-1035).

Великий князь Київський Ярослав Мудрий подбав про те, щоб розшукати останки святого Гліба, які протягом 4 років не були похованими, і зробив їх поховання в Вишгороді, в храмі в ім’я святого Василія Великого, поруч з мощами святого князя Бориса. Через деякий час храм цей згорів, мощі ж залишилися неушкоджені, і від них відбувалося багато чудес. Один варяг неблагоговійно став на могилу святих братів, і раптово вийшло полум’я та обпалило йому ноги. Від мощей святих князів отримав зцілення кульгавий юнак, син жителя Вишгорода: святі Борис і Гліб з’явились отроку уві сні і осяяли хрестом хвору ногу. Хлопчик прокинувся від сну і встав абсолютно здоровим. Благовірний князь Ярослав Мудрий побудував на цьому місці кам’яний п’ятиглавий храм, який був освячений 24 липня 1026 митрополитом Київським Іоанном із собором духовенства. Безліч храмів і монастирів по всій Русі було присвячено святим князям Борису і Глібу, фрески та ікони святих братів-страстотерпців також відомі в численних храмах Православної Церкви.

Джерело інформації...