Головною справою життя отця Іоанна було старецтво. Треба сказати, що старець дуже сильно хворів і часто був просто прикутий до ліжка. Йому довелося перенести п'ять надскладних операцій. Але при цьому він продовжував служити людям. Його келійники розповідали про те, що отець Іоанн приймав людей навіть тоді, коли в нього була дуже висока температура. Були випадки, коли він непритомнів, але коли свідомість поверталася, то просив, щоб до нього знову пускали людей.

Ченці шкодували батюшку і намагалися якось захистити отця Іоанна від відвідувачів, але той забороняв: «Я для цього і прийшов у цей світ, щоб служити людям, це мій обов'язок», – казав він. Одна з причин хвороб старця була та, що він брав на себе немочі інших людей. Люди, які до нього зверталися, одужували від невиліковних хвороб, натомість занедужував сам отець Іоанн. Якось він сам зізнався, що причина його багатьох скорбот у тому, що він бере на себе тяготи своїх духовних чад.

Покаяние — всемогуще, как установление всемогущего Бога. Нет греха, который бы устоял против лица покаяния. Оно — дар, данный падшему естеству человеческому;... оно — связь земли с небом, лествица к небу. Им очищается,изглаживается всякий грех. Если б ты и был обременен тягчайшими согрешениями, нисколько не останавливайся приступить к покаянию. Неизмеримый океан поглощает одинаково и воды реки широкой, протекшей величаво многие страны, и скромные струи ручейка, едва приметного; так в бездне благости Божией исчезают тяжкие грехопадения наравне с малейшими, ничтожнейшими погрешностями.Да уверят тебя в этом пятьсот и пятьдесят динариев, одинаково прощенные: заимодавец бесконечно богат, а должники — все несостоятельны (Лк. VII:41, 42). И малый грех остается неизглажденным, если согрешивший пренебрег покаяться в нем, как в ничтожном по его мнению; и великий грех изглаждается вполне при посредстве покаяния неограниченными благостию и всемогуществом Божиими.

Ще за життя свого святитель Миколай прославився тим, що умиротворював ворогуючих, захищав невинно засуджених і рятував від смерті.

Одного разу святий допоміг трьом воєводам приборкати заколот. Повернувшись до двору, вони заслужили шану і прихильність царя, чим викликали заздрість і ворожнечу з боку інших царедворців, які звели наклеп перед царем на цих трьох воєначальників. Ніби вони намагалися захопити владу. Заздрісні наклепники зуміли переконати царя: троє воєвод було ув'язнено і засуджено на смерть. Тюремний сторож попередив їх, що страта має відбутися на другий день. Невинно засуджені почали палко молитися Богу, просячи заступництва через святителя Миколая. Тієї ж ночі Угодник Божий з'явився уві сні цареві і владно вимагав звільнення трьох воєвод, погрожуючи підняти заколот і позбавити царя влади.

«Хто ти, що смієш вимагати і загрожувати цареві?»

«Я – Миколай, Мир Лікійських Архієпископ!»

23 жовтня Свята Церква нагадує віруючим про Воскресіння Господнє. Також святкується пам'ять святих отців VII Вселенського собору.

Одна з цікавих постатей, яка сприяла скликанню VII Вселенського собору - святий Патріарх Павел IV Константинопольский. Святитель особисто участі в соборі не брав, але вельми сприяв його скликанню, публічно покаявшись в сприянні іконоборництву.

Святий Павел був обраний на Константинопольський патріарший престол в 780 році. Павло був чоловік доброчесний і благочестивий, але дуже слабовільний і боязливий, бо, бачачи великі муки за святі ікони, які приймали багато правовірних від нечестивого царя, він перед поставленням був змушений дати письмову обіцянку не поклонятися іконам, приховував своє благочестя і вступав у спілкування з єретиками, хоча й не хотів того.

Юноша ищет себе невесту, а девушка ищет себе жениха. Это земная жизнь, Богом благословенная. Но та душа, которую изберет Себе Господь и даст ей вкусить сладость любви Божией, земную жизнь не равняет с любовью Божией, но занята бывает Единым Богом, и ни к чему земному не привязывается. И если приходят к ней земные мысли, то она не услаждается ими, ибо не может возлюбить земное, но вся желанно стремится к небесному.

Преподобный Силуан Афонский