Как было во дни Ноя, так будет и в пришествии Сына Человеческого: ибо как во дни перед потопом ели, пили, женились и выходили замуж до того дня, как вошел Ной в ковчег, и не думали, пока не пришел потоп и не истребил всех, – так будет и в пришествие Сына Человеческого (Мф. 24, 37–39) – второе страшное пришествие.

Так ли точно будет? Нет, то, что было во дни Ноя, приводит Христос в Своей речи о Страшном Суде для того, чтобы показать, что так же внезапно, так же неожиданно явится нам Сын человеческий во славе Своей со всеми святыми ангелами, чтобы сотворить Свой Суд.

Почему говорю я, что не точно так?

На словах Самого Господа Иисуса Христа основываюсь я, ибо сказал Он: «И вдруг, после скорби дней тех, солнце померкнет, и луна не даст света своего, и звезды спадут с неба, и силы небесные поколеблются; тогда явится знамение Сына Человеческого на небе; и тогда восплачутся все племена земные и увидят Сына Человеческого, грядущего на облаках небесных с силою и славою великою...» (Мф. 24, 29–31).

Святі благовірні князі-страстотерпці Борис і Гліб (у святому Хрещенні – Роман і Давид) – перші святі землі нашої канонізовані Церквою. Вони були молодшими синами святого рівноапостольного князя Володимира (+15 липня 1015). Народившись незадовго до Хрещення Русі, святі брати були виховані в християнському благочесті. Старший з братів – Борис отримав гарну освіту. Він любив читати Святе Письмо, твори святих отців і особливо житія святих. Під їх впливом святий Борис набрав гаряче бажання наслідувати подвигу угодників Божих і часто молився, щоб Господь удостоїв його такої честі.

Святий Гліб з раннього дитинства виховувався разом з братом і поділяв його прагнення присвятити життя виключно служінню Богу. Обидва брати відрізнялися милосердям і сердечною добротою, наслідуючи приклад святого рівноапостольного великого князя Володимира, милостивого і чуйного до бідних, хворих, знедолених.

20 листопада 2022 року виповнюється 85 років з дня народження у вічне життя видатного миколаївця - священномученика Миколая Романовського. Саме стільки він вже прожив у раю зі святим апостолом Андрієм, Миколаєм Чудотворцем, Іоною Київським та іншими святими. Ми знаємо, що там немає скорбот і хвороб, ракетних обстрілів та інших жахливих картин війни, а лише вічне блаженство з Богом. Знаємо також, що цю нагороду отримав отець Миколай нелегко. Ціна, яку довелось заплатити нашому співвітчизнику - не мала. 68 років наполегливої праці, хвороби, війна, а згодом - страждання і гоніння за віру у Воскресіння Христове...

Мабуть саме ця віра допомогла отцю Миколаю перенести усі перешкоди на шляху до солодкого Раю.

Архимандрит Кирилл (Павлов).О молитвенном поминовении усопших

Во имя Отца и Сына и Святаго Духа!

Бог же не есть Бог мертвых, но живых, ибо у Него все живы (Лк. 20, 38), - сказал Христос Спаситель неверовавшим в воскресение мертвых саддукеям.

Возлюбленные во Христе братия и сестры! Святая Православная Христианская Церковь, твердо веруя этим неложным словам Спасителя, всегда во всеуслышание исповедует непререкаемую истину, что со смертью человека жизнь его не прекращается. Что мы видим умирающим? Только тело, которое взято из земли и опять возвращается в землю. Плоть разлагается и обращается в прах, а сам по себе человек, со всеми своими чувствами и со своей бессмертной душой, продолжает жить, переходя только из этого мира в другой, загробный. Следовательно, общение между живыми и мертвыми смертью не разрушается, а продолжает существовать.

Святитель Іоанн Шанхайський давно здобув всесвітню славу. За молитвами до нього вже багато років відбуваються чудеса, зцілення, люди отримують допомогу у бідах та скорботах. Після погребіння його мощей у  кафедральному соборі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» в Сан-Франциско з'являється все більше свідчень про те, що святитель Іоанн Чудотворець — швидкий помічник усім нужденним.

Цікаво, що за кілька днів до своєї кончини святитель поклав на аналой своєї домової церкви дві ікони – святого Наума та святого Іоанна Предтечі. Незабаром усі зрозуміли значення винесення цих ікон: адже напередодні дня преподобного Наума Владика помер, а в день святого Іоанна Хрестителя був похований.

Після кончини Владики голландський православний священик із сумом писав: «У мене немає і не буде більше духовного отця, який дзвонив би мені опівночі з іншого континенту і говорив: «Іди тепер спати. Те, про що ти молишся, отримаєш».