Святитель Іоанн Шанхайський давно здобув всесвітню славу. За молитвами до нього вже багато років відбуваються чудеса, зцілення, люди отримують допомогу у бідах та скорботах. Після погребіння його мощей у  кафедральному соборі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» в Сан-Франциско з'являється все більше свідчень про те, що святитель Іоанн Чудотворець — швидкий помічник усім нужденним.

Цікаво, що за кілька днів до своєї кончини святитель поклав на аналой своєї домової церкви дві ікони – святого Наума та святого Іоанна Предтечі. Незабаром усі зрозуміли значення винесення цих ікон: адже напередодні дня преподобного Наума Владика помер, а в день святого Іоанна Хрестителя був похований.

Після кончини Владики голландський православний священик із сумом писав: «У мене немає і не буде більше духовного отця, який дзвонив би мені опівночі з іншого континенту і говорив: «Іди тепер спати. Те, про що ти молишся, отримаєш».

Господи, как Сам Ты молился за врагов, так и нас Духом Твоим Святым научи любить врагов.

Господи, все народы — создание рук Твоих, — обрати их от вражды и злобы на покаяние, да познают все Твою любовь.

Господи, Ты заповедал любить врагов, но трудно нам грешным, если с нами нет Твоей благодати.

Господи, излей на землю Твою благодать; дай всем народам земли познать Твою любовь, познать, что Ты любишь нас, как мать, и больше матери, потому что и мать может забыть исчадие свое, но Ты никогда не забываешь, ибо Ты безмерно любишь создание Свое, а любовь не может забыть.

Господи Милостивый, богатством милости Твоей спаси все народы.

Преподобный Силуан Афонский

Цей розумний і сміливий юнак служив проконсулом Фессалонікійської області і прославився тим, що Божі заповіді поставив вище за накази нечестивого імператора. Керівник Римської імперії наказав йому вбивати "кожного, хто прикликає ім’я Розіп’ятого". Замість цього святий став проповідувати православну віру і претерпів за це тортури і смерть. За міцну віру Господь прославив угодника даром чудес і нетлінням мощей.

У Київській Русі з давних давен шанували великомученика Димитрія - про це свідчать і шість парафій на честь святого у Миколаївській єпархії. Один з храмів, у селі Новодмитрівка Новобузького району, був побудований 115 років тому - у 1907 році.

Варто зазначити, що п'ять років тому у Миколаїв було доставлено десницю Великомученика Димитрія і віруючі мали можливість вклонитися цій великій святині. Детальніше про цю подію ви можете дізнатися з архівної новини від 22.05.2017 (за цим посиланням).

В Свято-Михайловском женском монастыре с. Пелагеевка один из приделов освящен в честь преподобной Пелагеи Антиохийской.

Эта святая родилась в Антиохии сирийской и до своего обращения ко Христу была легкомысленной и распущенной девицей. Имея очень привлекательную наружность, она украшала себя роскошными одеждами, золотом. По роду занятий она была актрисой и начальствовала над цирковыми танцовщицами, дававшими представления на городских площадях. Танцы их и выступления часто бывали самыми нескромными. Танцовщицы считались женщинами легкого поведения, и, действительно, большей частью проводили жизнь беспутную. Многие из них были очень красивы, и на их выступления приходили смотреть богатые молодые люди, с которыми они имели блудные связи. Такую же беспутную жизнь проводила и сама Пелагея до тех пор, пока Господь, хотящий всем спастись, не призвал ее к покаянию.

Одним з перших сіячів просвіти і добродєтєлі на Почаївській землі був преподобний Іов. Слава про нього розповсюджувалася по всій Галичині і Волині. В Угорницький монастир де він починав свій духовний подвиг, стікалася велика кількість людей, що бажали почути духовні настанови від Преподобного. Про благочестиве життя світильника благочестя почув відомий ревнитель Православія Західного краю Костянтин Острожський і Дубенський. Цей видатний діяч на ниві церковній піклувався про зміцнення православних монастирів, як осередків духовної просвіти і християнського благочестія. Православна церква на заході країни перебувала у занепаді. Православний люд в свої сіті заманювали католики і протестанти, які на той час знаходилися в кращому стані. Самим небезпечним злом з якого і витікали всі безпорядки і нещастя Церкви тут, це був упадок духовної просвіти, не було проповідників, вчителів, наступив голод слухання слова Божого, наступило відступлення від віри і закону.