26 березня митрополит Миколаївський і Очаківський Питирим звершив Божественну літургію у Свято-Миколаївському храмі с. Мішково-Погорілове Вітовського району. Архіпастиру співслужили благочинний округу протоієрей Петро Струкало, настоятель храму протоієрей Іоанн Формазюк і протодиякон Олег Юдов. Після богослужіння Владика привітав отця Іоанна з днем пам'яті небесного покровителя.

01

02

03

04

05

06

07

08

09

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

У четверту Неділю Великого посту Церква святкує пам'ять преподобного Іоанна Лествичника - великого подвижника і автора унікального духовного твору «Лествиця».

Про походження Іоанна Ліствичника майже не збереглося відомостей. Існує переказ, що він народився близько 570 року і був сином святих Ксенофонта і Марії, пам’ять яких святкується Церквою 26 січня. У віці шістнадцяти років Іоанн прийшов у Синайський монастир. Наставником і керівником преподобного став авва Мартирій. Через чотири роки Іоанн прийняв постриг. Один із присутніх при цьому, авва, передбачив, що він стане великим святим Церкви Христової. Протягом 19-ти років Іоанн трудився під керівництвом свого духовного отця. Після смерті авви Мартирія преподобний Іоанн обрав усамітнене життя, віддалившись у безлюдне місце, що називалося Тола, де провів 40 років у мовчанні, пості, молитві й покаянних сльозах. Не випадково у “Ліствиці” преподобний Іоанн так говорить про сльози покаяння: “Як вогонь спалює і знищує хмиз, так чиста сльоза омиває всі нечистоти, зовнішні та внутрішні”.

Пояснюючи значення назви, преподобний писав: «По малому розуму, даному мені, як невмілий архітектон, спорудив я сходи для вдосконалення. Кожен сам нехай розгляне себе, на який він стоїть ступені».

Мета «Лествиці» - показати, що досягнення спасіння вимагає від людини посилених подвигів: очищення від пристрастей, гріхів, пороків і відновлення в людині образу Божого. Істини, які містить у собі ця книга, будуть корисні для кожного: «Увесь світ не вартий однієї душі, бо світ минає, а душа нетлінна і перебуває навіки». А величезний досвід ігумена Синайської гори допоможе уникнути помилок у духовному житті: «Багато хто, спокусившись рятувати разом з собою недбайливих і ледачих, і самі разом з ними загинули, коли вогонь ревнощів їх згас з часом. Відчувши полум'я, біжи, бо не знаєш, коли він згасне, і залишить тебе у темряві.»

Коментуючи писання святого Іоанна, предстоятель Української Православної Церкви Митрополит Онуфрій зазначає: «Духовне вдосконалення має початок, але не має кінця». Вершиною чеснот є любов, але вона нескінченна, як і Сам Бог. Початок же і шлях вдосконалення подібний сходам, духовне сходження якими зобразив Іісус Христос у Заповідях блаженств. «У них зображена та духовна лествиця, яку людина повинна пройти за час свого земного життя», – підкреслює Предстоятель. Здійснити сходження людина здатна за допомогою посту, молитви та прагнення зрозуміти і виконати Божественну волю.

Початком духовного сходження є усвідомлення себе убогим духом. Людина розуміє, що вона з Богом велика, а без Бога вона ніщо; що все багатство, яке вона має – не її, а Боже. «Коли людина розуміє це, вона починає переживати, плакати, – пояснює Блаженніший владика, – може бути, такими сльозами, які ллються з очей, може бути, внутрішніми, у скорботі душі – що стільки часу перебувала в омані: будучи нічим, вона вважала себе чимось».

Від цього плачу народжується кроткість – коли людина на образи вже не відповідає помстою. «Вона згадує слова Господа:"Мені помста, Я воздам". І вона весь суд віддає в руки Божі», – каже Архіпастир. Кротка людина не шукає свого, тобто своєї волі, але починає шукати волі Божої: вона жадає правди Божої.

«Своя правда може здатися дуже красивою, дуже перспективною, але вона за своєю суттю несе смерть. А воля Божа – вона іноді буває неприємна для нас, буває гірка, важка – у своїй суті несе з собою життя», – підкреслює Блаженніший Митрополит Онуфрій. Тому людина, яка почала духовне життя, яка досягла стану кротості, вона шукає не власної волі, а волі Божої.

Використано матеріали Офіційного сайту УПЦ
і сайту «Православний спадок України на Святій горі Афон»