Через декілька місяців виповниться 300 років з дня народження нашого великого співвітчизника - преподобного Паісія (Величковського). З цієї нагоди пропонуємо читачам декілька цікавих фактів з його біографії.

+ Майбутній святий народився в багатодітній сім'ї, в якій вже було 10 дітей, і при народженні в таїнстві хрещення отримав ім’я Петро.  Його брат, батько, дід і прадід були священниками, сім’я Величковських на той час жила в Полтаві. У дитинстві Петро читав Часослов, Псалтир, книги Святого письма, Старого і Нового заповіту, житія святих Єфрема і Дорофея, "Маргарит" Івана Золотоустого та інші книги, які були тоді в бібліотеці храму. Навчався в Києво-Могилянській академії.

+ Мати юнака не хотіла, щоб той став монахом, і  щоденно про це молилася до Божої Матері. Одного разу їй з’явився Ангел, який сказав, що Петро стане монахом з волі Господньої, а сама вона також повинна піти в монастир і  прийняти монашество, щоб стати прикладом для батьків, які люблять своїх дітей більше, ніж Бога. Згодом вона прийняла постриг з ім'ям Іуліанія.

Значение преподобного Паисия Величковского (1722–1794) и его духовно-литературного наследия в христианской культуре Восточной Европы сложно переоценить. Несправедливо забытый современниками, он на самом деле оказал важное влияние на духовно-культурное пробуждение во многих странах. В том числе в Украине, Румынии, Молдавии и даже Греции.

Основанная преподобным Паисием монашеско-аскетическая школа, осуществлённые ею титанические труды по переводу святоотеческих творений на славянский язык, возрождение утраченных традиций православного старчества и исихазма дали мощнейший импульс не только к возрождению подлинного монашества и духовности, но и к возрождению православной восточнославянской культуры, её возвращению к традиционным христианским устоям и ценностям.

Святитель Іоанн Шанхайський давно здобув всесвітню славу. За молитвами до нього вже багато років відбуваються чудеса, зцілення, люди отримують допомогу у бідах та скорботах. Після погребіння його мощей у  кафедральному соборі на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радість» в Сан-Франциско з'являється все більше свідчень про те, що святитель Іоанн Чудотворець — швидкий помічник усім нужденним.

Цікаво, що за кілька днів до своєї кончини святитель поклав на аналой своєї домової церкви дві ікони – святого Наума та святого Іоанна Предтечі. Незабаром усі зрозуміли значення винесення цих ікон: адже напередодні дня преподобного Наума Владика помер, а в день святого Іоанна Хрестителя був похований.

Після кончини Владики голландський православний священик із сумом писав: «У мене немає і не буде більше духовного отця, який дзвонив би мені опівночі з іншого континенту і говорив: «Іди тепер спати. Те, про що ти молишся, отримаєш».

Головною справою життя отця Іоанна було старецтво. Треба сказати, що старець дуже сильно хворів і часто був просто прикутий до ліжка. Йому довелося перенести п'ять надскладних операцій. Але при цьому він продовжував служити людям. Його келійники розповідали про те, що отець Іоанн приймав людей навіть тоді, коли в нього була дуже висока температура. Були випадки, коли він непритомнів, але коли свідомість поверталася, то просив, щоб до нього знову пускали людей.

Ченці шкодували батюшку і намагалися якось захистити отця Іоанна від відвідувачів, але той забороняв: «Я для цього і прийшов у цей світ, щоб служити людям, це мій обов'язок», – казав він. Одна з причин хвороб старця була та, що він брав на себе немочі інших людей. Люди, які до нього зверталися, одужували від невиліковних хвороб, натомість занедужував сам отець Іоанн. Якось він сам зізнався, що причина його багатьох скорбот у тому, що він бере на себе тяготи своїх духовних чад.