Багато дивного зробили учні Воскреслого Спасителя силою Його непереможного вчення. Святий Іоанн Богослов пише про неосяжність зробленого Іісусом: "коли б написати про те докладно, то, думаю, і сам світ не вмістив би написаних книг" (Ін. 21, 25). Але теж саме можна сказати і про дивовижні справи Апостола Любові. Не вистачить часу описати всі його діяння, які свідчать про перемогу Христа над смертю.

Щоб впевнитись у цьому, розглянемо лише невелику частину того, що звершив святий Іоанн після закінчення свого земного життя. І почнемо з подій, які згадуються у найулюбленішому святі нашого народу - Покрови Пресвятої Богородиці.

Згадаємо, як більше ніж тисячу років тому настали скрутні часи для Царгороду. Тоді народ зібрався у церкві преславної Пресвятої Богородиці, котра у Влахернах для молитви. Святий Андрій, що був Христа ради юродивий, подивився вгору і побачив Небесну царицю, Покровительку цілого світу, Пресвяту Діву Богородицю, що стояла в повітрі й молилася, сонячним сяючи світлом і покриваючи людей чесним своїм омофором. Це побачивши, святий Андрій сказав до учня свого, блаженного Єпіфанія: "Чи бачиш, брате, Царицю усіх, що молиться про цілий світ?". Він же відповів, що бачить і охоплений жахом. Разом з Пречистою явився також Апостол Любові та інші святі.

На Литургии в День Святого Духа читается Евангелие с притчей о заблудшей овце, которая является образом человека, погрязшего в бездне греховности.

Святі рівноапостольні первоучителі й просвітителі слов’янські, брати Кирило і Мефодій доклали чимало зусиль для проповіді радісної звістки про Воскресіння Христове. Вони походили із знатної і благочестивої сім’ї, що жила в грецькому місті Солуні. Святий Мефодій був старшим із семи братів, святий Костянтин (Кирило – його чернече ім’я) – наймолодшим.

Святий Мефодій був спочатку у військовому званні і був правителем в одному з підлеглих Візантійської імперії слов’янських князівств, що дало йому можливість навчитися слов’янської мови. Пробувши там близько 10 років, святий Мефодій прийняв потім чернецтво в одному з монастирів на горі Олімп. Святий Костянтин з малих років відрізнявся великими здібностями і вчився разом з малолітнім імператором Михайлом у кращих учителів Константинополя, зокрема у Фотія, майбутнього патріарха Константинопольського. Святий Костянтин досконало спіткав всі науки свого часу і багато мов, особливо старанно вивчав він творіння святителя Григорія Богослова. За свій розум і видатні пізнання святий Костянтин отримав прозвання Філософа (мудрого). Після закінчення навчання, святий Костянтин прийняв сан ієрея і був призначений хранителем патріаршої бібліотеки при храмі Святої Софії, але незабаром покинув столицю і таємно пішов у монастир.

Еще при жизни своей святитель Николай прославился как умиротворитель враждующих, защитник невинно осужденных и избавитель от напрасной смерти.

В царствование Константина Великого в стране Фригии вспыхнул мятеж. Для его усмирения царь послал туда войско под начальством трех воевод: Непотиана, Урса и Эрпилиона. Корабли их прибило бурей к берегам Ликии, где им пришлось стоять долго. Припасы истощились, — стали грабить население, которое сопротивлялось, причем произошла жестокая схватка у города Плакомат. Узнав об этом, святитель Николай лично прибыл туда, прекратил вражду, затем вместе с тремя воеводами отправился во Фригию, где добрым словом и увещеванием, без применения военной силы, усмирил мятеж.