12 серпня, у день пам'яті святого мученика Іоанна Воїна, митрополит Миколаївський і Очаківський Питирим очолив акафіст у храмі, присвяченому цьому святому, на території Миколаївського НДЕКЦ МВС України. Владиці співслужили благочинний Міського округу архімандрит Варнава (Гладун), настоятель храму ієрей Андрій Чиженко і духовенство міста. Також у цей день було звершено водосвятний молебень і Божественну літургію.

Після хресного ходу навколо храму він звернувся до присутніх із архіпастирським словом.

01

02

03

04

05

Нині невідомо, з яких земель прийшов найматися в армію імператора Костянтина воїн, який отримав згодом ім’я Іоанн, але ніхто з дослідників не ставить під сумнів те, що він був слов’янином. Чоловік дослужився до сотника, а новим імператором, богоборцем Юліаном, був призначений тисячником. Не міг Юліан Відступник (361 – 363 рр.) навіть припустити, що «варвар з околиці всесвіту» виявиться християнином. Переконаний язичник, який відрікся від віри Христової, Юліан посилав в усі кінці своєї неосяжної імперії воїнів, щоб вони нещадно розправлялися з християнами, якщо ті не принесуть жертви поганським богам. Керівництво одним із загонів було доручено Іоанну. Він командував окремим каральним загоном римського війська і був змушений брати участь у переслідуваннях. Бравий вояк на людях намагався виглядати лютим гонителем християн. Насправді ж, Іоанн таємно попереджав їх про пересування свого загону, і вони встигали сховатися. Якщо його воїнам все ж когось удавалося схопити, то командир просто відпускав в’язнів під різними приводами. Він, як міг, сприяв християнам, попереджаючи про чергову облаву, відвідував ув’язнених одновірців, утішав і підбадьорював, допомагав і грошима, і їжею, і одягом. Такий стан справ не міг тривати довго. Про Іоанна донесли імператору. Розгніваний Юліан Відступник наказав доставити до столиці бунтівного воєначальника, щоб катувати і стратити його. Іоанна схопили, побили, закували в кайдани і привели до в’язниці Константинополя. Не з чуток знав воєначальник, які вправні і нещадні в своєму страшному ремеслі імператорські кати. Іоанн був безстрашний на полі битви, але тут раптом злякався, що не витримає тортур і відречеться від Христа. Тоді він став молитися до Спасителя: “Господи! Ти бачиш, який я немічний і слабкий! Підтримай і настав мене! Мій розум коливається сумнівом. Якщо Ти не прийдеш до мене на допомогу, боюся не витримати тортур і відректися від Тебе, Господи!”

Під час однієї з таких молитов пролунав скрегіт замка, відчинилися тюремні двері. “Пощастило тобі, щасливчику! Чи не кара! Звільнення тобі вийшло! Та ще маєток повернуть! Імператор наш Юліан загинув в бою. А новому імператору вбивати вас, християн ні до чого, він і сам — християнин”. “Дякую тобі Господи, за Твоє милосердя до мене, грішного!”, — упав на коліна Іоанн.

Всю решту життя провів святий Іоанн-воїн, допомагаючи хворим і знедоленим. Точна дата смерті святого невідома, проте помер він в глибокій старості. Поховати себе він заповідав на кладовищі для жебраків і мандрівників. Коли Іоанн помер, всі бідняки Константинополя проводжали його в останню путь. Але з часом могила його загубилася серед інших безіменних могил. Через десятиліття, бідна вдова, яка жила поруч із цвинтарем, помітила над однією з могил неземне світло. Вона не знала, що й подумати. А вночі, уві сні побачила воїна, який розповів їй про себе і назвав ім’я. Вдова розповіла про все священикам і вказала місце, де бачила світло. Тоді, з великими почестями перенесли мощі святого, від яких відбувалося безліч чудес і зцілень, до церкви апостола Іоанна Богослова в Константинополі. Біля мощей Іоанна Воїна відбулося безліч чудес. Господь дарував своєму святому благодатну силу зцілення.

Переказ про діяння святого Іоанна-воїна принесли в Київську Русь греки і, задовго до Хрещення Русі, його ім’я любили і шанували в народі. У східній православній традиції Іоанн-воїн шанується як великий помічник у скорботах і при важких обставинах, а також вважається покровителем військових і помічником ратників у битвах за Батьківщину.

У Київській Русі селяни зверталися до святого з особливими молитвами. Обікраде чи хто, чи є підозра на злодія, — служать св. Іоанну Воїну молебень, і крадії так боялися святого, що нерідко самі зізнавалися у своїй провині; народ тому називав його карателем злочинців. Образить хто — в цьому випадку теж зверталися до Іоанна-воїна і відправляли йому молебні про захист від усіх напастей і кривдників. У «Оповіді про святих» для цього угодника наводилася особлива молитва про віднайдення вкрадених речей і слуг. З тих пір пішла традиція — молитися святому мученику Іоанну-воїну про тих людей, які знаходяться у в’язницях, про людей, яких несправедливо засуджують і ображають. Прославився на Русі св. Іоанн і іншими чудесами. З давніх-давен в Серпухівському Владичному жіночому монастирі перебувала чудотворна ікона святого мученика Іоанна-воїна. Переказ свідчить, що коли в 1382 році татари увірвалися в обитель, якийсь варвар, взявши ікону святого Іоанна, в насмішку став пиляти її. Раптом з дошки показалася кров, але знавіснілий варвар в гніві перепиляв її ще в двох місцях. Тут же дошка чудесним чином з’єдналася і татарин нарешті прийшов до тями і почав молитися до Христа. Пізніше для ікони було зроблено особлива риза, так що було видно перепиляні місця і запечену кров на ранах. З тих пір і до цього дня на пам’ять святого мученика Іоанна-воїна — 12 серпня — в обителі звершується всенічна і святкова Літургія.

За ще одним переказом, якось у будинок бідної вдови пробралися злодії. Але цінних речей у неї не було, і тоді вони вирішили забрати все, що є. Раптом, у себе за спиною, вони побачили воїна в старовинних обладунках. Він велів покласти награбоване на місце. Перелякані злодії покидали речі і втекли. Таємничий захисник так їх налякав, що на наступний день вони прийшли до вдови просити вибачення. І раптом на іконі, що висить на стіні в її будинку, побачили і впізнали святого Іоанна-воїна, який їх зупинив.

Джерело: rivne.church.ua