Уклін Вам, отче!

Війна! Страшна і ніким не очікувана! Вже з 25 лютого наша Миколаївська земля почала засіватися бомбами та снарядами. Люди розгубилися. Хто зміг, виїхали відразу, рятуючи свої сім’ї. Дуже добре на початку війни підтримував нас голова ОТГ Пилипенко Олег Валерійович. Та невдовзі він потрапляє у полон. І майже все Шевченкове залишилось наодинці з бідою. Треба було терміново евакуювати людей з Будинку милосердя: вже пішли перші жертви і руйнування. І тоді опіку над селом взяв настоятель храму святителя Іоанна Златоуста с. Шевченкове Воскресенського округу Миколаївської єпархії УПЦ протоієрей Павло Саган разом з дільничним О. В. Присяжнюком.

Вони займалися евакуацією людей, турбувались про їх життєзабезпечення. Священнику, якому саме перед війною зробили складну операцію, довелось перев’язувати рани, добувати ліки та гуманітарну допомогу і щодня їздити, часто під обстрілами, з Миколаєва до Шевченкового на своїй машині, за свій рахунок. А ще ж – служити в церкві, виконувати різні треби, ховати людей…

Від великої емоційної та фізичної напруги отець Павло почувався виснаженим, але не залишав турботу про людей. Розповідав батюшка: «Зайдеш до лікарні, зроблять укол і назад в Шевченкове. Розвозиш по хатах гуманітарку, а там хтось поранений. Зробиш перев’язку – наче все добре. Зайшли до іншої оселі, а там тяжко поранений. Кров ллється – ніяк спинити не можемо. Нарешті спинили, дивимось, а він вже мертвий. Виходимо на подвір’я, а там – снаряд у будинок влучив. Бігом гасити пожежу щоб не згоріло все село! А в нас - ні води, ні пожежної машини, ні зв’язку. Загасили з односельцями, з Божою допомогою... Повертаєшся додому і падаєш «замертво» на ліжко. Ото і все лікування!»

Перевіз дружину з двома дітьми до своїх батьків, сім’я кликала приїхати до них. Дуже сумував за ними! Мабуть, боліло його серце і за маленькою донькою. Але не покидав село. Казав: «Ну як я їх покину?! На кого?» Опікувався селом поки голова ОТГ не повернувся з полону. Про таких людей, як наш батюшка, будуть після війни книги писати та фільми знімати. Бо все, чому він навчав нас у своїх проповідях, а найбільше – виконувати першу та другу заповіді: любити Бога та ближнього свого, батюшка день удень, кожну хвилину у прифронтовому селі втілював у життя, турбуючись про знайомих і незнайомих, віруючих і невіруючих, наче за своїх рідних.

Тож – низький уклін Вам, отче, за труди Ваші і щире серце. Міцного Вам здоров’я, якнайшвидше – мирного неба над нашою ненькою Україною і воз’єднання зі своєю родиною! Сподіваємося, що люди оцінять Ваше життя – подвиг, а Господь огорне Вас своєю ласкою! Многая і благая літа Вам, вельмишанований батюшка!

З великою повагою до Вас і вдячністю жителі с. Шевченкове.

Фото з архіву:
26.11.2013 День пам'яті святителя Іоанна Златоустого.
Престольне свято с. Шевченково.

Фото з архіву:
26.11.2016 День пам'яті святителя Іоанна Златоустого.