"Протягом усієї історії Православної Церкви святі угодники Божі свідчили про свою віру у Воскреслого Господа. Вони поспішали вірою наповнювати свої серця. Вони поспішали туди, де «Світло Христове просвітлює всіх!».

Починаючи з перших століть християнства, коли святі мученики непохитно стояли за віру, в нашій Церкві просяяли сонми подвижників. Ми дивуємося їхній силі віри, як дивують нас і преподобні отці, які в пустелях, в проваллях земних наслідували Спасителю своїм смиренням та високим подвигом життя. І ця велич віри, за словом Христовим, перемогла світ - «Дерзайте: Я переміг світ» (Ін. 16, 33)." (Митрополит Питирим, Пасхальне послання за 2014 рік).

30-ті роки XX століття ніхто не згадає з радістю на душі. Бідність, голод, репресії... Багато чого довелося пережити благочестивому народу і боголюбивому священству. Таке ставлення до християн було закономірним, адже ще апостол Павло писав, що усіх, хто хоче жити по заповідям Христовим, будуть переслідувати (2 Тим. 3:12).

На той момент отець Кукша був вже старцем-схимником. Попрацювавши в Першу Світову війну санітаром на потязі сполучення Київ-Львів, він подвизався в Києво-Печерській лаврі. Господь випробував його віру важкою хворобою, зцілення від якої настало тільки після прийняття великої схими. А в 1938-му році побіленого сивиною старця чекали вісім років заслань у таборах.

Після тихого і молитовного життя в лаврі святий опинився на виснажливих роботах по лісоповалу. Тривала праця й убоге харчування привели практично до повного виснаження його організму. Однак і тут він не був залишений своїм Отцем Небесним. Одного разу, на Пасху, святий отримав від Нього довгоочікувану розраду.

«Я був такий слабкий і голодний – вітром гойдало, – згадував преподобний. – Я йду по зоні вздовж колючого дроту, їсти нестерпно хочеться. А за дротом кухарі з кухні в їдальню охоронців носять на головах листи з пирогами. Так смачно пахне, а над ними ворони літають. Я почав благати: "Ворон, ворон, ти годував пророка Іллю в пустелі, і принеси мені шматочок пирога!" І раптом чую над головою: "Кар-р-р!" – і до моїх ніг впав пиріг з м'ясом – це ворон стягнув його з дека кухаря. Я підняв пиріг зі снігу, зі сльозами подякував Богові і втамував голод».