В Омілії на воскресне євангеліє (Ін. 20, 11- 18) святитель Григорій Палама звертає увагу на Магдалину Марію, яку оспівуємо як одну з Христових Мироносиць: За свою стійку витримку вона удостоєна була видіння Ангелів і бесіди з ними. І, побачивши Самого Господа, стає Апостолом Його для Апостолів, і з Самих божественних уст буває навчена, і остаточно переконавшись (у Воскресінні Христовому), йде до Апостолів, сповіщаючи їм, що бачила Господа, і Він їй це сказав.

Далі святитель пропонує подумати, наскільки Магдалина Марія поступалася гідністю Петру, Корифею Апостолів, і Іоанну, улюбленому Христом Богослову. І, проте, наскільки більшого, ніж вони, вона тоді була удостоєна. Бо вони, прибігши до Гроба, побачили тільки плащаницю та сударь; вона ж, завдяки внутрішній і стійкій витримці, - оскільки вона до кінця залишалася і перебувала біля входу в печеру, - перш за Апостолів побачила не тільки Ангелів, а й самого Господа Ангелів, тілом повсталого від мертвих, і особисто почула Його. І божественними Його устами була поставлена бути виконавицею Його повелінь.