Преподобний Іоанн Лествичник - великий подвижник і автор унікального духовного твору «Лествиця».

Пояснюючи значення назви, преподобний писав: «По малому розуму, даному мені, як невмілий архітектон, спорудив я сходи для вдосконалення. Кожен сам нехай розгляне себе, на якій він стоїть ступені».

Мета «Лествиці» - показати, що досягнення спасіння вимагає від людини посилених подвигів: очищення від пристрастей, гріхів, пороків і відновлення в людині образу Божого. Ця книга містить багато корисного: «Увесь світ не вартий однієї душі, бо світ минає, а душа нетлінна і перебуває навіки». А величезний досвід ігумена Синайської гори допоможе уникнути помилок у духовному житті: «Багато хто, спокусившись рятувати разом з собою недбайливих і ледачих, і самі разом з ними загинули, коли вогонь ревнощів їх згас з часом. Відчувши полум'я, біжи, бо не знаєш, коли він згасне, і залишить тебе у темряві».

Миряни, які живуть у миру з дружинами, якось запитали, що їм робити, щоб бути схожими на монахів. Святий відповів: "Все добре, що тільки можете робити, робіть; нікого не докоряйте, не обкрадайте, нікому не брешіть ... ні до кого не майте ненависті, не залишайте церковних зібрань, до нужденних будьте милосердними, нікого не спокушайте... Якщо так будете чинити, то не далеко будете від царства небесного"

Але, разом з тим, існує думка, що повністю читати Лествицю краще тим, хто вже відрікся від мирського життя, особливо те, що після першої глави. Один авторитетний старець, ієросхимонах, вважав, що розуміти цю книгу можуть лише досвідчені монахи.

Про походження старця майже не збереглося відомостей. Існує переказ, що він народився близько 570 року і був сином святих Ксенофонта і Марії, пам’ять яких святкується Церквою 26 січня. У віці шістнадцяти років Іоанн прийшов у Синайський монастир. Наставником і керівником преподобного став авва Мартирій. Через чотири роки Іоанн прийняв постриг. Один із присутніх при цьому, авва, передбачив, що він стане великим святим Церкви Христової. Протягом 19-ти років Іоанн трудився під керівництвом свого духовного отця. Після смерті авви Мартирія преподобний Іоанн обрав усамітнене життя, віддалившись у безлюдне місце, що називалося Тола, де провів 40 років у мовчанні, пості, молитві й покаянних сльозах. Не випадково у “Ліствиці” преподобний Іоанн так говорить про сльози покаяння: “Як вогонь спалює і знищує хмиз, так чиста сльоза омиває всі нечистоти, зовнішні та внутрішні”.

Коментуючи писання святого Іоанна, предстоятель Української Православної Церкви Митрополит Онуфрій зазначає: «Духовне вдосконалення має початок, але не має кінця». Вершиною чеснот є любов, але вона нескінченна, як і Сам Бог. Початок же і шлях вдосконалення подібний сходам, духовне сходження якими зобразив Іісус Христос у Заповідях блаженств. «У них зображена та духовна лествиця, яку людина повинна пройти за час свого земного життя», – підкреслює Предстоятель. Здійснити сходження людина здатна за допомогою посту, молитви та прагнення зрозуміти і виконати Божественну волю.

Використано матеріали
Офіційного сайту Миколаївської єпархії