Пророк Іона, наступник пророка Єлисея, жив у VIII ст. до Р. X. Мати Іони була тією вдовою із Сарепти Сидонської, до якої під час голоду за велінням Божим прийшов пророк Ілля, і в неї не закінчувалось борошно та олія.

Іона, в той час маленький хлопчик, захворів, і хвороба його була така сильна, що не залишилося в ньому дихання. І сказала вдова Іллі: Що мені і тобі, чоловіче Божий? Ти прийшов до мене нагадати мені гріхи мої й умертвити мого сина». І закликав Ілля до Господа: «Господи, Боже мій! Нехай вернеться душа хлопця цього в нього! І почув Господь голос Іллі, і вернулась душа юнака та він ожив.

Якось Господь наказав Іоні йти проповідувати безбожним жителям міста Ніневії. Він повинен був сповісти його грішним жителям близьку загибель, якщо вони не покаються. Але Іона не захотів виконати Божу волю. Від Бога ж ніхто не може сховатися, і, коли Іона плив на кораблі морем, Господь, бажаючи навчити раба Свого, підняв велику бурю. Жах охопив корабельників, тоді Іона звелів викинути його в море, і, як тільки так зробили, буря припинилася. А пророка Іону, за велінням Божим проковтнув кит, і пробув Іона в животі кита три дні та три ночі. Там він плакав та каявся, безупинно молячись Богові, тоді Господь наказав, щоб кит викинув Іону на сушу. Після цього випадку Іона покірно, завдяки Божій науці, пішов виконувати волю Його. І грішні мешканці Ніневії покаялися та Господь відвернув від них свій гнів.

Святий Єфрем Сирин так коментує цю подію:

"Почув Іону град непотрібний, – і одразу позбавився всього огидного... Істинно було покаяння, і гордовиті зодяглися смиренням.

А наше покаяння в порівнянні з цим видається мені не більше ніж сном, наша молитва в порівнянні з молитвою Ніневітян здається мені не більше ніж тінню, наше смирення – лише слабка подоба їхнього смирення. Мало хто в нас залишив свої беззаконня... Ніневітяни подавали милостиню, а ми? О, якби хоч перестали робити образи!"

Зі слів святителя Григорія Богослова ми можемо зробити висновок, що приклад ніневітян стосується і нас:

"Будемо ніневітянами, а не содомлянами. Лікуємо гріх, щоб із гріхом не загинути. Послухаймо проповіді Йони, щоб не потопив нас вогонь і кипляча смола. І якщо вийшли ми з Содому, то підемо на гору, втечемо в Сигор, зійдемо туди з сонцем, що сходить; не будемо зупинятись ніде в околиці цій, не будемо озиратися, щоб не затвердити в соляний стовп - стовп справді безсмертний, що викриває душу, що прагне до зла."

Підтвержує таку думку і слова найшанованішого (після Богородиці) святого - Іоанна Хрестителя: "Вже і сокира при корені дерев лежить: всяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубують і кидають у вогонь."

Праведний Іоанн Кронштадський коментує це так: "Як справедливо, що людина, яка не приносить плодів чесноти, понесе належне покарання!".

Те саме каже історія. На початку ХХ століття люди на нашій землі відвернулись від Бога. І невдовзі український народ опинився у полум'ї війскових конфліктів, голодоморів, епідемій, політичних репрессій.

Джерело інформації...