Одним з перших сіячів просвіти і добродєтєлі на Почаївській землі був преподобний Іов. Слава про нього розповсюджувалася по всій Галичині і Волині. В Угорницький монастир де він починав свій духовний подвиг, стікалася велика кількість людей, що бажали почути духовні настанови від Преподобного. Про благочестиве життя світильника благочестя почув відомий ревнитель Православія Західного краю Костянтин Острожський і Дубенський. Цей видатний діяч на ниві церковній піклувався про зміцнення православних монастирів, як осередків духовної просвіти і християнського благочестія. Православна церква на заході країни перебувала у занепаді. Православний люд в свої сіті заманювали католики і протестанти, які на той час знаходилися в кращому стані. Самим небезпечним злом з якого і витікали всі безпорядки і нещастя Церкви тут, це був упадок духовної просвіти, не було проповідників, вчителів, наступив голод слухання слова Божого, наступило відступлення від віри і закону. Князь Острозький докоряв ієрархів в тому, що не відкриваються школи, типографії, в той час, коли все це є у іновірців. І ось бажаючи підняти рівень духовної просвіти, Костянтин Острозький звернув свою увагу на монастирі, що знаходилися у його володіннях, бажаючи щоб саме вони стали розсадниками просвіти, і підняти їх та протиставити протестанським общинам та католицьким чернечим орденам. Головна задача монастирської духовної просвіти полягала в тому, щоб виховати цільну внутрішню людину. Виробити в ній певне співвідношення між словом, почуттям і ділом, зробити цю людину непохитную проти спокуси іновір’я та єресей. Цій цілі найбільше всього відповідало богоугодне житіє преподобного Іова, котрий любив і книжне читання, і старався втілити в своє життя ідеали древнього чернечого життя. По тій причині князь Острозький старанно просив Угорницького ігумена, щоб останній відпустив преподобного Іова “показати образ працелюбного і богоугодного житія інокам в монастир Чесного і Животворящого Хреста Господнього на острові Дубенському”.

Джерело інформації...