20 листопада 2022 року виповнюється 85 років з дня народження у вічне життя видатного миколаївця - священномученика Миколая Романовського. Саме стільки він вже прожив у раю зі святим апостолом Андрієм, Миколаєм Чудотворцем, Іоною Київським та іншими святими. Ми знаємо, що там немає скорбот і хвороб, ракетних обстрілів та інших жахливих картин війни, а лише вічне блаженство з Богом. Знаємо також, що цю нагороду отримав отець Миколай нелегко. Ціна, яку довелось заплатити нашому співвітчизнику - не мала. 68 років наполегливої праці, хвороби, війна, а згодом - страждання і гоніння за віру у Воскресіння Христове...

Мабуть саме ця віра допомогла отцю Миколаю перенести усі перешкоди на шляху до солодкого Раю.

Святитель Іоанн Сан-Франциський пише, що Силу Воскреслого Христа ми бачимо у незліченних ознаках і чудесах явлених і які досі являються у світі:

"Прийняли мудрість і безстрашність від Воскресіння невченні і колись боязливі рибалки, що стали апостолами. Непохитне терпіння і міцність в упованіі на Воскреслого Христа показали мученики. Силу віри та мудрість черпали у Воскресінні Христовому святителі, сповідники, отці та вчителі Церкви. Радість воскресіння наповнювала душі преподобних, які відвернули свої погляди від мирської суєти і перемогли пристрасті... Одні вже вкушають плоди, іншим світло Воскресіння осяює шлях через життєве море."

Так само і отець Миколай проповідував у Свято-Миколаївській Соборній церкві та інших храмах Миколаївщини, що Христос Воскрес.

Отець Миколай серед кліриків і парафіян Свято-Миколаївської церкви

Ці сяючі у гріховній пітьмі слова і власний приклад батюшки і зараз допомогають нам знайти вірний шлях, сповнюють надією. Адже у житії отця Миколая ми бачимо ті випробовування, які, з Божою допомогою, подолав батюшка. (посилання)

Для прикладу пригадаємо лише один епізод - останні роки життя, які священник провів у Карагандинському виправно-трудовому таборі. Отцю Миколаю тоді було вже за 60. А про звичаї Карлагу у той час можна зробити висновок зі спогадів Зої Михайлівни Слюдової – дитини Карлагу:

Уся Долинка була оперезана дротом. Вхід на територію здійснювався за спец перепустками.

"Маму вислали з Білорусі у 1939, їй було 18 років. Я народилася у 1940-му й росла у Долинці (адміністративний центр табору). Вихователі в нас були «дружинами зрадників Батьківщини». А у 8 років нас перевели до Компанійського дитячого будинку. Вихователі в нас хліб відбирали. Взимку не опалювали. Дітей ми самі мертвих виносили. Багато померло. Ховали діточок у дерев’яних діжках. Трун на них не виділяли. Ми були діти ворогів народу, нас було не шкода… Діти вмирали від голоду щодня. Горе навіть на секунду не лишало це прокляте місце."

Але Карлаг не зламав страждальця зі Істину. Як ми бачимо з його листів додому він навіть знаходив сили втішати інших (посилання). Більш того - він відмовився приєднатися до розкольників, за допомогою яких влада тоді намагалася зруйнувати Церкву. Отець Миколай брав участь у зборах священнослужителів істинної Православної Церкви і не заперечував це на допиті.

І зараз ми бачимо торжество сили Воскресіння Христового. Зникла величезна країна, що воювала проти віруючих. А Церква прославляє святого Миколая Романовського, який залишився вірним навіть до смерті.

Джерело інформації...