Ще за життя свого святитель Миколай прославився тим, що умиротворював ворогуючих, захищав невинно засуджених і рятував від смерті.

Одного разу святий допоміг трьом воєводам приборкати заколот. Повернувшись до двору, вони заслужили шану і прихильність царя, чим викликали заздрість і ворожнечу з боку інших царедворців, які звели наклеп перед царем на цих трьох воєначальників. Ніби вони намагалися захопити владу. Заздрісні наклепники зуміли переконати царя: троє воєвод було ув'язнено і засуджено на смерть. Тюремний сторож попередив їх, що страта має відбутися на другий день. Невинно засуджені почали палко молитися Богу, просячи заступництва через святителя Миколая. Тієї ж ночі Угодник Божий з'явився уві сні цареві і владно вимагав звільнення трьох воєвод, погрожуючи підняти заколот і позбавити царя влади.

«Хто ти, що смієш вимагати і загрожувати цареві?»

«Я – Миколай, Мир Лікійських Архієпископ!»

Історія Почаївської ікони Божої Матері сягає середини XVI століття, коли майбутній Константинопольський патріарх Неофіт, перебуваючи на теренах сучасної Тернопільщини, подарував її поміщиці Ганні Гойській, котра прихистила його в своєму помешканні на ночівлю. У 1597 р. чудотворна ікона була передана Почаївській Лаврі. Влітку 1675 року, під час Збаразької війни з турками, за молитвами перед чудотворним образом обитель була врятована від навали татарського хана Нурредина.

14 серпня Церква відзначає свято Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього та день пам’яті святих мучеників Маккавеїв. Також у цей дерь звершується освячення меду і трав.

Маккавеї — старозаповітні мученики, відомий своїм благочестям давній юдейський рід. Сім святих мучеників Маккавеїв: Авим, Антонін, Гурій, Єлеазар, Евсевон, Адим і Маркелл, а також їх мати Соломонія і вчитель Єлеазар постраждали в 166 році до н. е. від сирійського царя Антіоха Епіфана. Коли в Ізраїлі вже вкотре запанували язичницькі звичаї, вони своєю кров’ю довели відданість монотеїзму – вшануванню Єдиного Бога.

Господи, как Сам Ты молился за врагов, так и нас Духом Твоим Святым научи любить врагов.

Господи, все народы — создание рук Твоих, — обрати их от вражды и злобы на покаяние, да познают все Твою любовь.

Господи, Ты заповедал любить врагов, но трудно нам грешным, если с нами нет Твоей благодати.

Господи, излей на землю Твою благодать; дай всем народам земли познать Твою любовь, познать, что Ты любишь нас, как мать, и больше матери, потому что и мать может забыть исчадие свое, но Ты никогда не забываешь, ибо Ты безмерно любишь создание Свое, а любовь не может забыть.

Господи Милостивый, богатством милости Твоей спаси все народы.

Преподобный Силуан Афонский

Желающему спастись всегда должно иметь сердце к покаянию расположенное и сокрушенное, по Псаломнику: «Жертва Богу дух сокрушен: сердце сокрушенно и смиренно Бог не уничижит» (Пс.50,19).

В каковом сокрушении духа человек удобно может безбедно проходить сквозь хитрые козни гордого диавола, коего все тщание состоит в том, чтобы возмутить дух человеческий и в возмущении посеять свои плевелы, по словам Евангельским: «Господи, не доброе ли семя сеял еси на селе Твоем? Откуду убо имать плевелы?» Он же рече им: «Враг человек сие сотвори» (Мф.13,27–28).

Когда же человек старается иметь в себе сердце смиренное и мысль не возмущенную, но мирную, тогда все козни вражии бывают бездейственны, ибо где мир помыслов, там почивает Сам Господь Бог: «В мире, – сказано, – место Его» (Пс.75,3).

Начало покаяния происходит от страха Божия и внимания, как говорит святой мученик Вонифатий: страх Божий есть отец внимания, а внимание – матерь внутреннего покоя, который рождает совесть, которая сие творит, да душа, якоже в некоей воде чистой и невозмущенной, свою зрит некрасоту, и так рождаются начатки и корения покаяния.

За наказом імператора в’язнична варта вбила Димитрія списами на світанку 26 жовтня (306 року). Тіло великомученика Димитрія викинули на з’їдання звірам, але солуняни таємно поховали його. Слуга Димитрія Луп взяв криваву ризу і перстень мученика і почав ними зціляти хворих. Його теж стратили. Під час правління імператора Костянтина Великого (324 – 337 рр.) над могилою великомученика Димитрія побудували храм, а через сто років були знайдені його нетлінні мощі. Біля гробу великомученика Димитрія відбувалися чудеса і зцілення. Під час правління імператора Маврикія авари, які жили біля річки Дон, обложили місто Солунь. Святий Димитрій з’явився на міській стіні, і 100-тисячне військо аварів втікли від Солуні. Іншим разом святий врятував місто від голоду. Житіє святого Димитрія розповідає, що він звільняв полонених з ярма невірних і допомагав їм добратися до Солуні.

26 апреля Церковь вспоминает Васильевских новомучеников. Святые служили Богу в то время, когда христиан преследовали, лишали имущества, здоровья и даже жизни. Они были готовы отдать все, лишь бы остаться верными Господу. Именно таким людям посвящены слова всехвального апостола Павла: "взирая на кончину их жизни, подражайте вере их" (Евр. 13,7).

Как если бы какой человек благородный и богатый, оставя протертую и обычную дорогу и уклонясь к местности пустынной и труднопроходимой, попал в руки разбойников, которые, схватив его, сняли с него хорошие одеяния, какие носил он, и одели его в рубища, пропитанные кровию и всякими нечистотами, и затем, оставя его с собою, заставили и его вместе с собою объедаться, напиваться и делать срамные дела, а также и разбойничать, как они, и он находил бы удовольствие в многоядении, что ни попадется, в многопитии и нечистых делах, а со временем, привыкши к их разбойническим обычаям, совсем остался у них, забыв и все родство свое, и прежнюю благородную и честную жизнь, по той причине, что совсем охладела в нем любовь, какую имел прежде, к честным и благочестивым нравам и обычаям – то же самое и еще худшее страждет и христианин, который, оставя путь, коим подобает шествовать христианам, уклоняется на распутия диавольские, когда то есть он, скажем к примеру, оставя честную и трудолюбную жизнь, чтоб жить своим и довольствоваться немногим, возлюбит жизнь с мирскими утехами, и для того начнет употреблять неправду, обиду и хищение, а потом дойдет и до нечистых и срамных дел блудных. Не очевидно ли, что такой впал в руки демонов и обнажен ими от благодати святого Крещения?