16 июня 2024 года, в Неделю 7-ю по Пасхе, Церковь будет вспоминать Святых Отцов Первого Вселенского собора, созванного равноапостольным Константином в Никее, в 325 году. Участниками Собора были великие светильники Церкви – святитель Николай, архиепископ Мир Ликийских, святитель Спиридон, епископ Тримифунтский, священномученик Ипатий Гангрский и многие другие. В том числе исповедники, пострадавшие во время гонений и носившие на телах следы истязаний. Главным же защитником Православия был александрийский диакон Афанасий (впоследствии Александрийский архиепископ), человек, глубоко преданный учению Церкви, и в то же время по своей философской подготовленности не уступавший Арию. Также присутствовали и другие почитаемые Церковью святые отцы.

В Свято-Михайловском женском монастыре с. Пелагеевка один из приделов освящен в честь преподобной Пелагеи Антиохийской.

Эта святая родилась в Антиохии сирийской и до своего обращения ко Христу была легкомысленной и распущенной девицей. Имея очень привлекательную наружность, она украшала себя роскошными одеждами, золотом. По роду занятий она была актрисой и начальствовала над цирковыми танцовщицами, дававшими представления на городских площадях. Танцы их и выступления часто бывали самыми нескромными. Танцовщицы считались женщинами легкого поведения, и, действительно, большей частью проводили жизнь беспутную. Многие из них были очень красивы, и на их выступления приходили смотреть богатые молодые люди, с которыми они имели блудные связи. Такую же беспутную жизнь проводила и сама Пелагея до тех пор, пока Господь, хотящий всем спастись, не призвал ее к покаянию.

У 2002 році святий угодник Божий Миколай Чудотворець захистив від артобстрілу місто Бейт-Джала. У неділю під час Літургії розпочався обстріл, але було прийнято рішення продовжити богослужіння: «Зараз причастимося, а далі – як Бог дасть». Взяли мощі святителя Миколая, тричі обійшли всередині храму з хресним ходом, і обстріл чудесним чином припинився».

Преподобний Іоанн Лествичник - великий подвижник і автор унікального духовного твору «Лествиця».

Пояснюючи значення назви, преподобний писав: «По малому розуму, даному мені, як невмілий архітектон, спорудив я сходи для вдосконалення. Кожен сам нехай розгляне себе, на якій він стоїть ступені».

Мета «Лествиці» - показати, що досягнення спасіння вимагає від людини посилених подвигів: очищення від пристрастей, гріхів, пороків і відновлення в людині образу Божого.

20 листопада 2022 року виповнилось 85 років з дня народження у вічне життя видатного миколаївця - священномученика Миколая Романовського. Саме стільки він вже прожив у раю зі святим апостолом Андрієм, Миколаєм Чудотворцем, Іоною Київським та іншими святими. Ми знаємо, що там немає скорбот і хвороб, ракетних обстрілів та інших жахливих картин війни, а лише вічне блаженство з Богом. Знаємо також, що цю нагороду отримав отець Миколай нелегко. Ціна, яку довелось заплатити нашому співвітчизнику - не мала. 68 років наполегливої праці, хвороби, війна, а згодом - страждання і гоніння за віру у Воскресіння Христове...

Мабуть саме ця віра допомогла отцю Миколаю перенести усі перешкоди на шляху до солодкого Раю.

Блажени невидевшии и веровавше (Ин. 20:29).

Эти слова сказал Господь верному ученику Своему, отказавшемуся поверить воскресению Господа, когда о воскресении Господа поведали ему братия его, апостолы; эти слова сказал Господь ученику, объявившему, что он не поверит воскресению Господа, доколе лично не удостоверится в столько чудном и столько важном для всего человечества событии. Видехом Господа, говорили радостно святому апостолу Фоме прочие святые апостолы, которым явился Господь в самый день воскресения Своего, вечером, проникнув в горницу, не отверзая дверей горницы. Горница была накрепко затворена и заключена из предосторожности от ненависти иудеев, только что совершивших богоубийство и принявших все меры против предвозвещенного воскресения. Аще не вижу на руку Его язвы гвоздинныя, отвечал Фома, приведенный в недоумение радостнейшею вестью, и вложу перста моего в язвы гвоздинныя, и вложу руку мою в ребра Его, не иму веры (Ин. 20:25). Так выразилось не неверие, враждебное Богу, — так выразилась неизреченная радость; так выразилась душа пред величием события, превышающего человеческий ум, пред величием события, изменившего состояние человечества. С Христом и во Христе воскресло человечество.

На Почаївській горі преподобний Іов провів 50 років свого земного життя, тут зростала його слава. То був мудрий, небаченої сили і волі муж. Людина, яка все своє життя поклала на олтар служіння Богу і прославила Волинську землю своїми подвигами віри і благочестя.

У 1993 році благочестива сім’я лікарів К. півроку безкоштовно доглядала за хворою. На знак подяки їм на Різдво Христове подарували поліграфічну ікону Іверської Божої Матері. Після повернення із відпустки родина побачила, що ікона, наче бісером, вкрита краплинками. Найбільші краплини були на ніжці Спасителя і на руці Богородиці. Господарі обережно зняли одну крапельку ватою. Рідина одразу ж перетворилась на білі кристали. Про це повідомили настоятеля Свято-Миколаївського храму о. Євгенія. Перед мироточивою іконою стали щодня читати акафіст Божої Матері. Краплини ще більше вкрили образ, він став трохи світлішим. Правлячий архієрей владика Віссаріон, єпископ Овруцький і Коростенський, благословив перенести ікону хресною ходою до Свято-Миколаївського храму Радомишля.